Список товарів за брендом TM "Jules Gautret"

Сьогодні історію коньячного будинку Jules Gautret пишуть люди, якими рухає пристрасть до експериментів та бажання виробляти видатні спиртні напої.
Історія будинку починається в 19 столітті, а точніше в 1818 році, коли два брати, Жак і Етьєн Готре набувають замок Жонзак.

Якийсь час замок практично не використовується, поки в 1847 син Жака і Франсуази Готре, Луї-Франсуа-Жуль Готре, не засновує в ньому купецький будинок Gautret & Fils («Готре і сини»). Він згодом ухвалить рішення продавати продукцію власного виробництва під маркою Château de Jonzac («Шато де Жонзак») і розмістить у замку свою перспективну компанію.

Пізніше коньячний будинок переходить від батька Жака Готре до сина Жюля і отримує офіційну назву Jules Gautret (Жуль Готре). Бізнес-шкіл ще не існує, і Жуль Готре осягає ази професії в одній із торгових фірм, одночасно навчаючись малюнку та живопису в Школі витончених мистецтв м. Бордо. Цій освіті він завдячує своїм відмінним смаком.
Будучи представником нового покоління, яке прагне звершень і відкриттів, Жуль Готре створює коньячний будинок собі під стать: зухвалий, динамічний, з творчою іскрою. В основі всіх його устремлінь – пристрасть до коньяку. Завдяки рідкісній чарівності, дару красномовства та захопленості ідеєю він швидко приносить родині Готрі міжнародну славу, поставляючи свої коньяки на ринки Норвегії та Мексики. Проходить лише кілька десятиліть, і ім'я Jules Gautret стає знаком якості. Продукція будинку відзначена золотою медаллю Всесвітньої виставки у Бордо у 1895 р., потім — почесною грамотою Всесвітньої виставки у Брюсселі у 1897 р. та срібною медаллю у Парижі у 1900 р. У наступні роки вона завойовує головні призи багатьох конкурсів, зокрема у Ханої 1902 р., Сент-Луїсі в 1904 р., Мілані в 1906 р., Сіетлі в 1909 р., Брюсселі в 1910 р., Турині в 1911 р., Генті в 1913 р. і Мадриді в 1927 р. Jules Gautret, без жодного сумніву, стає Якість.
На жаль, 1935 р. у винних льохах розгорається пожежа, внаслідок якої вся продукція, обладнання та архів будинку Jules Gautret звертаються до попелу. У буйстві полум'я вцілів тільки маленький шарантський аламбік ємністю 6 голів, який згодом, після включення будинку в Союз кооперативів регіону Коньяк в 1959 р., буде виставлений в одному із залів коньячного будинку Jules Gautret як експонат.

Сьогодні, через кілька поколінь, майстри будинку Jules Gautret підходять до справи з не меншим натхненням, ніж двісті років тому. Кожна людина, яка будь-коли працювала з нашою винятковою сировиною, зробила свій внесок в історію будинку Jules Gautret, який не перестає переосмислювати себе і змінюватися рік у рік. Команда Jules Gautret, що складається з молодих перспективних професіоналів, збагачує багатовікову торгову марку свіжими ідеями та новаторським підходом.

Усі виноградники апелласьону Cognac поділені на 6 субрегіонів залежно від особливостей ґрунту та властивостей коньячних спиртів, які отримують з вирощеного на них винограду.

Кожен коньячний спирт Jules Gautret має відбиток субрегіону, в якому зібрано виноград для його виробництва: Гранд Шампань, Птіт Шампань, Бордері, Фен Буа, Бон Буа і Буа Ордінер.

У регіоні Коньяк вирощується виноград білих сортів, основний з яких — Уні Блан, обраний за невисокий потенційний вміст спирту та високу кислотність, що ідеально відповідає критеріям дистиляції за шарантським методом.

Будинок Jules Gautret може розраховувати на численних партнерів-виноградарів, які постачали йому якісний виноград. Коли виноград сягає зрілості, виноградарі збирають урожай. Грона дробляться, пресуються, і починається процес спиртового бродіння. Отримане таким чином базове вино згодом вирушає на дистиляцію.

Дистиляція триває з кінця жовтня до 31 березня наступного року.

Процес дистиляції коньяків Jules Gautret не зазнав жодних змін із моменту заснування будинку. До цього дня для нього застосовується лише один вид перегінного куба — шарантський аламбік із «лебединою шиєю». На гуральні, розташованій у комуні Монак, встановлено 16 перегінних кубів.

Базове вино нагрівається в перегінному кубі до першої пари. Ці пари, в яких немає нічого, крім спиртів, піднімаються в шолом, проходять вигнутою трубкою («лебедина шия») і конденсуються в змійовику холодильника.

Продуктом першого етапу дистиляції є спирт-сирець, який готують до повторної перегонки. Друга перегонка (фр. bonne chauffe) протікає аналогічним чином до отримання другого дистиляту, з якого відбирається тільки центральна, або «серцева», фракція. Це і є коньячний спирт.

Далі в справу знову вступає головний винороб, гарант високої якості коньячних спиртів, який поміщає їх на витримку дубових бочек.

Дуб забезпечує постійний контакт коньячних спиртів з повітрям, завдяки чому формується їх колір та ароматичний профіль.

Спирт потихеньку випаровується. Такі пари називаються «часткою ангелів».

Цей етап може тривати десятиліттями. Витримані спирти потім поміщаються у темний підвал для зберігання.

Коли коньячний спирт досяг апогею свого розвитку, майстер асамбляжу вирішує припинити процес витримки та помістити спирт на зберігання до «райу».

Він також створює купаж різних спиртів з метою отримання ідеальної ароматичної композиції та мінімальної міцності 40%. Результат купажу – коньяк, готовий до продажу.

Коньяк стабілізують та розливають по пляшках, використовуючи лінію розливу коньячного будинку Jules Gautret.