Вчора ми розповіли про початок історії винокурні Джек Деніелс. Почитати першу частину можна тут.

Сьогодні - продовження. Як Джеку вдалося пережити часи громадянської війни та про маркетинг XIX століття.

Джек разом зі своїм другом Баттоном Вагонером почали продавати віскі до Хантсвіля, штат Алабама, а також у крамнички, що траплялись на шляху туди. Ціна галону віскі на продаж була… 1 доллар. Почалася Громадянська війна, війська Конфедерації, зловмисники та крадії були скрізь. Юні виробники віскі дуже хвилювалися, як продовжити свої звичайні подорожі туди-сюди до Хантсвіля.

І вигадали ось що: Джек і Баттон почали збирати всі глечики для віскі об’ємом один галон і півгалона, які тільки змогли знайти. Головне, щоб вони не мали тавра віскікурні. Звичайно ж, вони заповнювали їх своєю продукцією, зверху клали в’ялене м’ясо, щоб уникнути биття, далі ховали це все під сіно та інші товари. Це дозволило їм продовжувати свої поїздки, а згодом принесло хороший прибуток.

Війна завершувалась, і Ден Колл мав скоро приїхати додому. Хоч він і не мав вже нічого спільного з дистилярнею, але вона знаходилась на території його ферми. Джек встиг відкласти велику суму грошей і мав впевненість, що може втілити все задумане. Тож коли він почув, що можна орендувати землю поблизу джерела Кейв Спрінг, він швиденько цією можливістю скористався. Об’єми виробництва росли.

У 20 років Джек зареєстрував дистилярню в уряді під назвою Jack Daniel Distillery, Lynchburg, Tennessee. Це був 1866 рік. Коли уся паперова волокіта закінчилася, Jack Daniel Distillery, Lynchburg, Tennessee стала найстарішою зареєстрованою дистилярнею в США. Джек так пишався цим фактом та своїм ім’ям у назві, що він почав наносити трафарети з назвою на діжки та глечики з віскі. Існувала така реклама у 1865–1920 роках. 

Купити онлайн ви можете тут: https://alcoprostir.com/uk/brand/62-jack-daniels